Чому не можна випалювати траву навесні і до чого це призводить.

Особливо страшні пожежі – може горіти усе літо і навіть взимку під снігом. Можуть згоріти будинки та цілі дачні селища, вибухнути газопроводи, машини, ушкодитися лінії електропередач. Вітер і природні умови в 80% випадків можуть зло пожартувати над любителями випалювань і перекинути вогонь далеко і надовго. Лісова пожежа – це страшне лихо для будь-якого району країни. Окрім втрат вартості самої деревини, витрат на гасіння пожеж, сюди можна віднести втрати від зниження кількості кисню, фітонцидів, що виділяються лісом, погіршення якості, стану лісів, непридатність для використання їх в рекреаційних цілях та ін. Лісові пожежі знищують звірів, що живуть в лісах, і птахів, знижують приріст деревостоїв, збільшують вітровальність і послабляють лісові масиви, а потім усихаючі деревостої стають осередком шкідників і хвороб лісу. Лісові пожежі несуть величезні економічні і екологічні втрати.

Руйнування екосистеми

1) В дикій природі усе передбачено так, щоб трава, кущі росли після зими самі, без пожеж. У нашому кліматі трава перегниває за зиму і не є перешкодою для молодої порості, а з часом перегнивають і гілки. Окрім цього, гілки в траві – прекрасне місце для гніздових птахів.

2) Ефект швидшого росту трави в результаті випалювання є ілюзоричним. Суха трава просто приховує спочатку молоді зелені пагони, і невипалені ділянки здаються сірими. Тоді як на почорнілих випалених ділянках зелена трава добре помітна.

3) Під час випалювань вже починає рости трава, квіти. Кущі починають свій активний вегетативний період – тобто ростуть, хоча неозброєним оком цього і не видно. Таким чином, весняні випалювання шкодять траві й кущам. Після випалювань виживає і першою пускається в ріст, заглушаючи ослаблену і майже занапащену іншу флору, найгрубіша, невибагливіша трава і бур’ян.

4) Гинуть насіння рослин і самої трави над поверхнею землі, на землі і насіння під землею. Насіння кожного виду рослин повинне проходити певний температурний режим для того, щоб зійти. Навіть незначне відхилення від норми може відбитися на їх висхожості. Під час випалювання вони просто гинуть. Виживають лише кореневища рослин, що глибоко знаходяться в грунті. Але не усі рослини багаторічні. Багато з них – однорічні і розмножуються насінням.

5) В результаті випалювання сухої трави обідняється видовий склад лугової рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, не буде вже колишнього різнотрав’я, бур’яни захоплять територію, що звільнилася.

6) Гинуть багато комах, їх личинки, лялечки. У вогні горять усі живі істоти – сонечка, жужелиці, дощові черв’яки й інші, що винищують різних шкідників саду і городу, й ті, що беруть участь в процесі утворення почви. Для дощових черв’яків зайвої сухої трави не буває. Вони дружно і швидко її переробляють, перетворюючи на цінне добриво, вносячи його в глибину грунту до коренів рослин, і одночасно роблять грунт рихлим, живим. Суха торішня трава – не сміття, а безцінне живлення, житловий будинок, притулок, умови для життя, створені самою природою. У містах, в кам’яних джунглях, земля позбавлена рослинності, вона гола і витоптана. Природа так вижити не може – у неї свої закони, які варто поважати.

7) Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок і місць гніздових птахів таких як кряква, чирок-тріскунок, чайка, кропив’янка, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий, лісовий і чубатий жайворонки, луговий коник. Гніздовий період цих птахів починається на початку квітня. З випалених місць птахи йдуть, а значить йдуть і від нас. Тварини і птахи дуже бояться вогню.

8) При підпалі трави гине уся корисна мікрофлора грунту, у тому числі й та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, якраз найцінніший весняний час, коли рослини набирають силу.

9) Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості грунту. Трав’яна пожежа не збільшує кількість мінеральних поживних речовин в грунті – вона лише вивільняє їх з сухої трави, робить доступними для живлення рослин. При цьому втрачаються азотні сполуки (основна частина запасеного в рослинності пов’язаного азоту вивільняється в атмосферу, стаючи для переважної більшості рослин недоступною), як втрачається і мертва органічна речовина грунту (що утворюється з відмираючих частин рослин, у тому числі власне сухої трави). Скорочення кількості мертвої органічної речовини в грунті – головний чинник зниження грунтової родючості. Органічна речовина – гумус – забезпечує пористість і рихлість грунту, її вологоємкість, здатність утримувати елементи мінерального живлення рослин в тих формах, з яких вони можуть швидко вивільнятися в грунтовий розчин (що особливо важливе в період активного росту трави).

10) У вогні можуть загинути і постраждати тварини, що плазують, земноводні; особливо новонароджені зайчата, їжаки й їжачата, жаби. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично усі тварини, що живуть в сухій траві та на поверхні грунту. Хтось згорає, хтось задихається в диму. На пожарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда із слідами яєць, обгорілі равлики, гризуни, дрібні ссавці.

11) Коли гинуть одне або багато ланок з усього біоценозу місця, екологічна ситуація може безповоротно змінитися в гіршу сторону. Кожне звірятко, кожен жучок, метелик, жабка, кожна травичка і кожна квіточка – складають єдине ціле в природі, у біологічному ланцюзі. Надлишок або недолік особин в такій ланці іноді можна побачити на власні очі. У заповідниках через штучні умови і обмеження, часто не лише розводять тварин, але й відстрілюють, або відвозять поголів’я в інші заповідники. Так, наприклад, буває з вовками. Занадто велика кількість вовків – і їм не вистачить їжі, похитнеться вся екосистема, прийде лихо. А занадто маленька кількість вовків теж приведе до лиха. Так само важлива і кожна травичка. За оцінками учених, в 10 см шарі верхнього шару грунту міститься або з ним пов’язано близько 90% флористичної і фауністичної різноманітності лугових екосистем. Найчастіше невидимої різноманітності, але дуже важливої ланки екосистеми.

12) При весняному випалюванні можуть ушкодитися дерева, особливо їх коренева шийка – дуже вразливе місце прямо над землею. Не говорячи про те, що дерева можуть просто згоріти, обгоріти від сильної температури бруньки, що набрякають весною, а це дуже шкодить дереву, навіть якщо воно виживе. Страждають молоді дерева (особливо такі чутливі породи як дуб, клен, липа). Трав’яні пожежі завдають істотного збитку узліссям, підліскам лісу, знищують молоду деревну порість, служать одним з головних джерел пожеж в лісах і на торфовищах. Навіть слабка і невелика трав’яна пожежа здатна призвести до загибелі молодих лісових посадок, що створюються для захисту полів від висушення, берегів від ерозії, доріг від снігових і запорошених заметів і так далі. Молода деревна порість, що з’являється на негодящих сільськогосподарських землях природним чином, теж гине найчастіше саме через підпали сухої трави.

13) Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий – він дуже неприємний людям, їсть очі, неприємно пахне. Алергіки його не переносять. А спалюючи траву в місті, ви спалюєте й ті солі важких металів, що осіли на листі, траві і викачані рослинами з грунту – такий дим просто отруйний. До того ж в покладах сухої трави і вітролому часто таїться сміття, утому числі й не придатне, небезпечне для спалювання – пластикові пляшки і тому подібне.На забруднених радіонуклідами територіях в повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки. При випалюванні трави уздовж автодоріг відбувається забруднення повітря важкими металами.

Ґрунт упродовж тисячоліть продовжує накопичувати цю органічну речовину, виключаючи її з атмосферного кругообігу (рідкісні трав’яні пожежі, що трапляються в природі і без втручання людини, докорінно цей процес не порушують). Якщо ж пожежі стаються надто часто, то в атмосферу виділяється вуглекислий газ – не лише за рахунок згорання свіжої сухої трави, але й за рахунок часткового вигорання історично накопиченої в грунті мертвої органічної речовини. А значить – посилюється так званий “парниковий ефект”, що призводить до несприятливих змін і більш різких коливань клімату нашої планети.

14) Щоб позбутися тополиного пуху варто обрізати тополі (крони), що «порошать», і так само замінювати ці дерева на інші породи. Випалювання трави влітку для того, щоб позбутися пуху, так само небезпечне, як і весняне випалюваня. Траву не варто випалювати як навесні, так і пізньою осінню. З тих же причин не варто палити й опале листя. ПАМЯТАЙТЕ, на місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, а часто не відновлюється НІКОЛИ.

Автор: © Світана Цисар.