Автор: Адміністратор

Старобільськ у серці…

Проєкт «Аура міста» – культурно-мистецька подія року Луганщини!

Протягом двох місяців у Старобільську десять митців з усієї України і десять місцевих резидентів дослідницького арт-проєкту «Аура міста» творили свої роботи, присвячені цьому чудовому східному містечку.

З 26 вересня по 01 жовтня 2020 року працюватиме виставка картин, світлин, а також відбудеться презентація документальних стрічок, кліпу, туристичного онлайн-маршруту, перформансів, створених у рамках дослідницької резиденції.

          – Завдяки резиденції приховані змісти міста та його перспективи стають явними, – говорить ініціаторка та керівниця проєкту  Оксана  Очкурова, – Цього року ми залучили більшу кількість митців, розширили біографію проєкту. До нього доєдналися творчі особистості з Краматорську, Кам’янець-Подільського, Харкова, Києва, завітали й гості з Германії.

          Завдяки цьому Старобільськ стає більш сучасним містом, поглиблює свою культурну складову. Це ще й прикладний проєкт, який допомагає ідентифікації міста, подоланню культурної ізоляції, промоції Старобільська, привертає увагу туристів та інвесторів до нашої території.

          У рамках «Аури міста», зокрема, відбулися: дослідження стоянки епохи неоліту на нашій території, презентація українських ієрогліфів, майстер-класи з екстремального туризму. У межах «Аури міста» відзнято кліп заслуженої артистки України Анжеліки Рудницької.

У співробітництві із арт-резиденцією «Дифузії», що започаткована художником з Берліну Аланом Мейєром, в Донецькій області, проведено низку яскравих арт-заходів, експозиція старобільського проєкту була представлена на виставці у Краматорському художньому музеї.

Чекаємо на вас з 12.00 до 17.00, навпроти міського парку, за адресою: м. Старобільськ, вул. Велика Садова, 2 (будівля колишнього совхозу-технікуму)

Для довідки: Масштабний мистецький проєкт – дослідницька арт-резиденція «Аура міста» у Старобільську реалізується вдруге. Мета  цієї творчої майстерні – формування сталого і цікавого образу старовинного міста на Айдарі.  

          Так, серед здобутків резиденції  – культурне мапування міста, розробка його туристичного логотипу «Місто зі змістом», майже десяток екомуралів, кілька десятків картин, біля тисячі світлин. А також безліч зустрічей, контактів, майстер-класів, що сприяли активізації старобільської громади та переосмисленню міського простору.

          Проєкт реалізується ГО «ЦСР «Дієва громада» за співфінансування Старобільської міської ради, при підтримці Українського культурного фонду. 

Всесвітній день прибирання «World Cleanup Day»

В Україні стартує найбільша екологічна акція осені!
19 вересня 2020 року о 11:00 Старобільськ разом із мільйонами активістів зі 24 регіонів Україні та 180 країн світу вийде на Всесвітній день прибирання «World Cleanup Day».
Всеукраїнський молодіжний рух «Let’s do it Ukraine» пропонує три форми участі:
🔸Групове очищення, яке відбудеться в цю суботу о 11:00 на вул. Набережній (парк Шервуд)
🔸Індивідуальні прибирання. Прибирання із друзями або родиною як форма дозвілля по всій території міста та району.
🔸Цифрове очищення. Видалення зайвої інформації зі своїх гаджетів дозволить розвантажити центри бази даних, на підтримку великої кількість енергії.
Акція відбудеться із дотриманням карантинних норм та правил техніки безпеки. Обов’язковою вимогою є наявність захисних масок, рукавичок та врахування соціальної дистанції.😷
Деталі на сайті www.letsdoitukraine.org
Координація в Старобільську: ГО “Центр спільного розвитку “Дієва громада” 0660658125

Анжеліка Рудницька бачить сон довжиною у століття

Відома українська співачка, ведуча легендарної «Території А», волонтерка неодноразово за час карантину писала, що сумує за спілкуванням із прифронтовою зоною. Несподівано її сторінки у соцмережах заполонили фото фантастичних краєвидів Луганщини із селфі співачки. 

Виявляється, Анжеліка у рамках дослідницької арт-резиденції «Аура міста», що триває у Старобільську Луганської області, створювала новий кліп на давню стрілецьку пісню «Сон (І снилося вночі дівчині…)». 

– Це була несподівана пропозиція, але вкрай приємна і важлива.  З початку війни я безкінечно гастролюю і працюю на українському сході. І будь-яка місцева культурна ініціатива – бальзам для моєї душі. З режисеркою кліпа Вікторією Радченко – моєю посестрою по Студенському голодуванню – ми вагалися між двома піснями: драматичною «Війна» Анатолія Матвійчука про нинішні часи і мрійливою «Сон» – стрілецька пісня Левка Лепкого. Обидві про війну і любов. Зупинилися на ліриці «Сон» зі столітньою історією, щоб відчути синергію поколінь, – розповідає Рудницька.

– Це певне послання саме нашим сучасникам, – продовжує автор ідеї та режисер Вікторія Радченко, – від покоління тих, хто колись відкрив для себе справжню історію країни, хто виходив на революційний граніт 1990-го… 

Я щаслива, що випав шанс  і знайшовся чудовий привід для співпраці з Анжелікою, співпали умови, можливості, наш настрій. Сподіваюся, що на фоні війни «Сон»  сприйматиметься не як ілюзія мирної Луганщини, а як мрія про неї. 

Ця робота – візуалізація моєї любові до міста, до нашого степового краю, напрочуд гарного, відкритого і вільного, чия героїчна аура долає будь-які темні часи.

– Для мене, – говорить стиліст кліпа Олександр Мельник, – завжди велика честь працювати в командi Рудницької. Цього разу саме луганськi краєвиди, степи, Айдар надихнули мене створити два нереальних образи для чуттєвої  вiдеороботи «Сон»: автентичний (романтичний образ украĭнськоĭ дiвчини столiтньоĭ давнини) і фантазiйний (мрійливий, закоханий, сповненнний вiри, нiжностi, любовi). 

Лугансько-Київська команда відпрацювала на всі сто відсотків. За короткий період проїхали по бездоріжжю кілька районів Луганщини. Локаціями для кліпа стали не лише Старобільськ, а й пороги річки Айдар під Новопсковом, степи Мілового. 

Ця надзвичайно жіночна робота – сплав минулого і теперішнього, глибокої любові і страху втратити найважливіше. Це поєднання українського заходу, де народилася пісня, і сходу, де народився кліп. Це гімн красі, ніжності, любові, яку так важливо зберегти у часи війни від руйнування і болю. 

– Ми хочемо показати Україні справжню Луганщину, – говорить Оксана Очкурова, ініціатор проєкту, голова ГО «Дієва громада», – «Аура міста» відкриває нові грані образу Старобільська, яких ми не помічаємо у щоденній метушні. Тут все, що нас оточує, просякнуте історією і красою. 

Пишаємося, що цьогоріч  нашим резидентом стала Анжеліка. Вона добре знає нашу територію, як волонтер, артистка 6 років підіймає бойовий дух захисників України на Сході, тож, сподіваємося, що її нова творча робота надихатиме й мирних жителів Старобільщини. 

Знімальна команда дякує всім, за спільнотворення. Наш «відеосон», на відміну від тексту пісні, завершується поглядом у вічне і прекрасне українське небо, яке нас благословляло у найвищій точці Старобільська. 

Автор пісні – Левко Лепкий (Народжений 1888 року в Галичині)

Нова музична версія – Ярослав Істомін 

Стиліст – Олександр Мельник 

Вишиванка з колекції Анжеліки Рудницької, подарована співачкою Ярославою Руденко 

Сукня – Наталя Бойко 

Дякуємо за сприяння Аліні Адамчук – начальнику Управління культури Луганщини, Луганському обласному козачому кінному театру.

У кліпі задіяна колекція рушників Людмили Тарабановської.

Прем‘єра нового кліпа запланована до Дня міста та присвячена місту Старобільськ.

Дослідницька АРТ-резиденція «Аура міста» проводиться ГО «ЦСР «Дієва громада» за підтримки Українського культурного фонду. #ЗапідтримкиУКФ #АураМіста #Дієвагромада #Старобільськ #ПрограмаNORD


Сергій Захаров у Старобільську

Сьогодні підглядали за процесом творення у садибі Лізи Главацької. Тут, по-під куполами Свято-Миколаївського кафедрального собору, пише свою роботу один з резидентів цьогорічної «Аури міста» Сергій Захаров.

Він народився у Донецьку, художником. І цим все сказано, або – майже все. Адже живопис є універсальною мовою, яка без слів здатна передати будь-які емоції і образи.

Наразі з під його пензля виходить цілком мирна картина, в якій насичені зелені і сині фарби вже натякають на осінь. Повільну, тиху і м’яку…
А, насправді, у багажу цього митця є й інші – більш драматичні творчі продукти. Один з яких він презентуватиме в Луганській обласній універсальній науковій бібліотеці наступної середи. Ми мали змогу побачити книгу, яку намалював Захаров, вже сьогодні.

Її назва – «Діра. Серпень 2014». Намальоване оповідання, графічний комікс. Коли гортаєш його у затінку, де перемежаються світло і тіні, ці чорно-білі картинки не здаються дуже страшними. І все ж, вони – та реальність, що постійно і нахабно втручається в нашу пам’ять та наше сьогодення. Бо в ній – агресія, війна, страх і втрати.

«Це моя історія», – Сергій спокійно відповідає на питання про сюжет.
Під час захоплення Донецьку, формою його протесту проти «зелених чоловічків» було розміщення жорстких карикатур на ватажків так званої ДНР просто неба, на вулицях обласного центру, на його перехрестях. Думаємо, багато хто з вас чув про ці вчинки і зараз про них згадає. Українська преса, соцмережі розповсюджували інформацію про ту акцію Захарова. Звісно, не обійшли її увагою й бойовики. В результаті Сергій опинився «на подвале».

Не знаю, як йому, але нам, після знайомства з випробуваннями, які пережив художник, тиха розмова у затишній садибі у самому серці мирного Старобільську, здалася чудом.

Він двічі потрапляв у пастку, зміг звільнитися, тоді, коли ще ніякого обміну полоненими не було, а долі і життя окремих людей губилися у вирі незрозумілих подій, сум’ятті та метушні тих, хто прагнув як найшвидше закріпитися на «віджатій», окупованій території.

Вочевидь, Сергієві пощастило. Тепер він мешкає у Києві, і хоча, як багато хто з переселенців, є безхатченком, продовжує творити.

Його книга переживає вже друге видання, але вона залишається живою, гострою, обпікаючою історією, що здатна розставити усі крапки над «і» у війні на Сході України.
І хоча бачити, сприймати, роздивлятися, читати її неймовірно боляче, зробити це варто, аби позбавитися будь-яких ілюзій про «конфлікт» і назвати агресію проти України її справжнім страшним ім’ям.

Приходьте 2 вересня о 16.00 до обласної бібліотеки.
Нехай лише художні свідчення та осмислення, і в жодному разі, не сувора реальність, стануть для вас єдиним особистим емпіричним досвідом цієї тривалої війни…

29 серпня День пам’яті захисників України.

Цей день обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів.

Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. І саме під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому сонях стає тим символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.Адже Україна для кожного із загиблих воїнів це є сонце в його душі, яке зігрівало і надихало захищати свій дім.

Тому сонях пам’яті – це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України. З чорним, як українська земля, зернятком, що обов’язково проросте, бо українці і далі будуть відроджуватися, скільки б не намагалися їх знищити.


29 серпня о 9-50 на міському кладовищі с. Чмирівка відбудеться Вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та покладання квітів до пам’ятного знаку загиблим за незалежність України.

Наверх