Письменник Юрій Андрухович, режисерка мистецької агенції «АртПоле» Оля Михайлюк, vj-група CUBE, музиканти Марк Токар та Віктор Новожилов – команда митців-експериментаторів, які вже встигли підкорити українську аудиторію сміливими проектами, приїздила до Старобільська з новим дарунком.

22 березня Актова зала Луганського національного університету імені Тараса Шевченка затамувала подих. «Показуватимуть „Енеїду” Котляревського» – здебільшого так старобільчани сприймали новину про мистецький захід. Трохи згодом усе стало на свої місця: мультимедійний колаж з елементами лекції під назвою «Безкінечна подорож, або Енеїда» виправдав себе. Автори проекту розкрили трохи недосяжну за рекламними флаєрами та афішами назву дійства, відтворивши донедавна загадкові рядки про візуалізацію «Енеїди» під барокову та гостру бітову електроніку, резонування поезії та есеїв Андруховича поруч із фрагментами поеми Котляревського. Команда нашої бібліотеки, що приєдналася до організації події у Старобільську, розповідає, що намагалася до останнього тримати інтригу про ту подорож, яку приготували митці. Ба більше, бібліотекарі самі не очікували стати свідками такого видовища.

На сцені з’являється Юрій Андрухович, зачитує поезію, опісля сідає за стіл поруч із музикантом, котрий починає імпровізувати на гітарі. Починається лекція-роздуми про Котляревського як авантюриста, який «ніби жартома» пише твір, що започатковує феномен української літератури. Позаду на величезному білосніжному полотні оживають численні образи – ілюстрації до «Енеїди», створені українським художником Анатолієм Базилевичем, зображення Дідони й Енея у середньовічному й ренесансному живописі, фото сучасної Полтави від Олі Михайлюк, приправлені авторською анімацією та віджеїнгом. Щодо останнього, то старобільчани вперше познайомилися із зовсім новим мистецтвом зведення відеофрагментів  та живого сигналу з камер під музику, котру створює діджей у реальному часі.

Колажі чергуються, кольори насідають на одне одного, музика набирає обертів або ж зненацька зникає, лектор усе більше нашаровує проразливих фактів та власних висновків про життя і творчість Котляревського. Далі Еней пускається в мандри пеклом, плач Дідони перероджується в арію, що передує її самогубству, а музиканти Марк Токар і Віктор Новожилов разом із Юрієм Андруховичем тим часом допивають по другому келиху вина, неначе розчинаючись у власноствореній атмосфері.

Так само раптово звучить пронизливе «Кінець», і глядачі хвильку не розуміють, якою має бути реакція з їхнього боку. Через секунди зал аплодує, а обличчя видають зовсім різні рівні захвату або ж нерозуміння. «Такий перформанс я бачила вперше,  – ділиться студентка Єлизавета Безпала. –  Щось нове з’єднане з чимось вже знайомим оку. Юрій Андрухович –  це дійсно геній, який зміг гармонійно поєднати Котляревського із своїм власним баченням». Дехто із глядачів порівнював загальну атмосферу з квартирником: танці, що допомагали розкрити мотив бенкету, вино, що, так би мовити, підкріплювало відчуття і виконавців, і глядачів, невимушене спілкування за допомогою мовою мистецтва. «Дуже нестандартна подія, якщо можна сказати – арт-хаус. Добре розбавила більш звичні форматні театральні виступи та концерти» – приєднується до загальних вражень старобільчанин Анатолій Анікієв.

Після видовища глядачі похапцем винирнули із зали, щоб обмінятися думками про побачене та почуте за чаєм та смаколиками. Ласощі продавалися у межах благодійної акції «Купляй – допомагай» від ініціативної команди міста «We Help». Завдяки акції, як розповідають організатори, вдалося назбирати майже 2000 гривень на лікування маленькій Ніколь Катьошці, що має діагноз ДЦП.

Ось так безкінечна подорож промайнула у Старобільську. Команда авторів-виконавців зауважує, ця подорож недаремно є безмежною, бо, як і поема Котляревського, розгортатиметься і на далі, кожного разу перероджуючись у сприйнятті свого глядача.

Луганська обласна універсальна наукова бібліотека ім.Горького