Автор: Адміністратор

У погоні за державною допомогою: гонка довжиною в життя

Чергову несправедливість держави та працівників сфери медицини відчула на собі сім’я зі Старобільщини. Батьки Любов та Руслан більше семи років намагаються оформити для доньки Рози третю групу інвалідності. 29-річна дівчина має інтелектуальне недорозвинення з емоційно-вольовою нестійкістю. Та, незважаючи на багаторічний діагноз доньки, батьки досі не змогли отримати для неї життєво необхідне посвідчення, щоб Роза змогла працювати та заробляти собі на життя.

З дитинства Роза регулярно відвідує лікарні. Коли дівчинці ще не було й року, не початку 90-х, її батьки приїхали із Росії на Старобільщину до бабусі на постійне проживання. В сусідню державу Любов Володимирівна їздила заробляти, та виховувати доньку разом з чоловіком вирішили на Україні. Бо одразу після народження Рози ще в лікарні її мати попередили, що, якщо дівчинка не переросте певний період, то буде розумово відстала. Із 2 років дівчинка пішла в садок, а Любов Володимирівна вийшла на роботу. Коли Розі виповнилось 8 років, її бабуся наполягла на тому, щоб дівчинку обстежили в лікарні. Цьому сприяли розповіді вихователів дитсадка про те, що дівчинка загальмована. І після цього почалась багаторічна боротьба родини з лікарями. Свого апогею вона достигла після початку воєнних дій на Сході України.

Напередодні воєнних дій, через нервовий зрив до лікарні разом з Розою потрапила Любов Володимирівна. На прохання родини вони лікувались в луганській лікарні, де й отримали рекомендацію подати документи на отримання 3-ї групи інвалідності (вважається «робочою»). Звернулись до свого психіатра в Луганську, щоб готувати документи для медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). За словами мами Рози, вони могли б встигнути подати документи до початку окупації, та психіатр з невідомих причин тягнув час. Згодом почались воєнні дії, і готувати документи стало неможливо. На деякий час сім’я втратила віру в успіх своїх починань і припинила спроби отримати групу для Рози.

Рекомендації про дім інвалідів та онкологія

Час йшов, і батьки розуміли, що вони не молодшають. Тож постало питання про те, за який кошт їх дитина буде жити. Адже, окрім спецінтернату, вона ніде не вчилась. Туди Розу направили з лікарні ще у 9-річному віці. Там дівчина знаходилась до 2010 року, після чого отримала рекомендацію на поселення в дім інвалідів.

  • Я не здам дитину. В мене дитина нормальна, окрім дезорієнтації нічого не має. Просто не знає, як себе вести серед натовпу, – в серцях згадує цю рекомендацію Любов Володимирівна.

Ще одним випробуванням для родини стала несподівана хвороба. Восени 2013 року Роза потрапила до онкологічного відділення через кісту носоглотки. За словами Любові Володимирівни, лікарі спочатку хвороби не помітили, лікувавши тонзиліт та ларингіт. Та згодом сім’ю відправили в Луганськ на обстеження, де й підтвердили здогадку. Як згадує мама Рози, якщо б тоді вчасно не зробили операцію, дитина могла в будь-який момент задихнутись.

Бюрократичні перепони та реакція потенційних роботодавців

В 2019 році спроби достукатися до лікарів щодо групи інвалідності відновили. В сім’ї Рози працює лише її батько Руслан (за мінімальну зарплату, будівельником), бо мама постійно знаходиться з дочкою. Тож допомога від держави сім’ї не завадила б. Знайомі почали казати Любові, що без хабаря групу дочці не дадуть. В той же час Розу поклали до психіатричної лікарні, де дівчинці порадили зробити лікарям подарунок, інакше ставлення до неї буде не з кращих. Тож Любов Володимирівна побігла забирати свої кошти за земельний пай. На «подарунки» в сім’ї пішло близько 7 тисяч гривень. А невдовзі лікар повідомив родині Рози, що підготований пакет документів для МСЕК. Одночасно Розу направили на консультацію до інших психіатрів, щоб впевнитись в точності діагнозу (за даними матері, для підтвердження діагнозу вимагають висновки 3-4 лікарів). Крім того, дівчина пройшла апаратне дослідження головного мозку. Аналізи показали, що одна з півкуль мозку працює недостатньо. Через це Розі не можна хвилюватись та нервувати, що накладає свій відбиток на життя родини.

Згодом Роза з мамою відправились в обласний центр, щоб підтвердити діагноз та отримати бажану групу. Пам’ятаючи настанови знайомих та медсестер, Любов Володимирівна, хоч було соромно і незручно, передала лікарям кілька тисяч гривень. Та на прийомі жінці віддали документи та повернули гроші, і порадили звернутись до свого лікаря за місцем проживання. В цей момент жінка не могла зрозуміти причину відмови: замалий хабар чи щось інше? А потім з чуток дізналась, що деяким пацієнтам навіть гроші не повертають.

Після того випадку Любов Володимирівна на деякий час опустила руки. Та зараз планує відновлювати спроби достукатися до лікарів і отримати хоч якусь довідку, щоб мати змогу разом з Розою влаштуватись на будь-яку роботу. Бо залишати доньку саму не можна – вона слабо соціально адаптована і потребує контролю з боку дорослих. Але без довідки про працездатність Рози жінок не приймають на роботу, лише підбадьорюють обіцянками. За словами Любові Володимирівни, вона постійно шукає роботу для себе з донькою. Та й Роза вміє робити будь-яку хатню роботу, праці не цурається. Але після слів про облік у психіатра роботодавці втрачають інтерес. Деякі запитують про довідку чи групу інвалідності, та нічого подібного родина не має. Через це сім’я втратила не одну вакансію. А зарплати батька відверто не вистачає на утримання трьох дорослих людей.

Також родина зробила спробу отримати допомогу через управління соціального захисту як малозабезпечена сім’я. За словами Любові Володимирівни, в допомозі їм відмовили і порадили звертатись до психіатра для отримання групи інвалідності.

Нові перепони та надія на краще

Після всіх перипетій зараз перед родиною Рози нависла чергова проблема – її бабуся має намір подати судовий позов та вимагати аліменти на утримання. А ймовірна судова тяганина може стати великим стресом для хворої Рози. Сама думка про це дуже страшить її батьків, тож вони готуються до можливих нових потрясінь. Та не втрачають надії, що все колись обов’язково владнається. А також дякують за підтримку волонтерам та послідовникам місцевого священника Володимира Маглени. Поки це єдина допомога, яку родина дійсно отримала.

Сусідська взаємопідтримка як реалізація принципу «peer to peer»

В Україні набуває популярності метод безперервного навчання (розвитку) у групах за принципом «рівний рівному» (англ. peer to peer). За таким принципом професійно зростають освітяни, медики, соціальні працівники та інші фахівці одного рівня (професійного чи соціального). То що ж таке група рівних? За даними різних джерел, це регулярні зібрання рівноправних/рівноцінних людей однієї професії чи соціального статусу, на яких вони відверто обговорюють якісь проблеми чи здобутки та діляться досвідом. При цьому не так важливо роздавати поради, як висловлювати власну думку та ділитись досвідом. Тому такі групи можуть виникати не тільки серед людей певної професії, а й, наприклад,  серед людей з інвалідністю, серед пенсіонерів, серед волонтерів, серед людей з різними видами залежності тощо. В деяких групах учасники підвищують професійний рівень, а в деяких – врівноважують свій психічний стан.

Як приклад такої групи рівних на думку спадає взаємопідтримка сусідів в сільській місцевості. Адже в таких населених пунктах жителі часто дуже добре знають проблеми, інтереси, потреби один одного. А, об’єднуючись у групи рівних, жителі громади можуть відверто обговорювати актуальні питання, обмінюватися досвідом, підтримувати один одного, колективно вирішувати складні завдання.

Одна з таких груп вже понад 40 років існує на Луганщині – в селі Піщаному Старобільського району. Під час зустрічі журналістки з учасницями групи першою пролунала фраза «А вам котика не треба?». Ось так і повсякчас: діляться всіма проблемами, потребами і можливостями. Власниця котика, Галина Іванівна Крутько – колишня бібліотекарка, працювала в місцевій школі понад 40 років. Разом з Надією Іванівною Бовою, кухаркою з 38-річним стажем, була однією з перших учасниць сусідської групи рівних. А ініціаторкою збору групи стала Галина Василівна Корінна, будівельниця з 37-річним стажем.

  • А скільки того життя? – каже жінка на питання про свою ініціативу. – А так посидиш за двором, поговориш, поспілкуєшся. І за газ обговорюємо, і за світло, всі «житєйські» проблеми.

А збираються за двором у Галині Іванівни майже всі жительки вулиці пенсійного віку, від 7 до 9 людей. Збираються не щодня, а коли погода дозволяє, та й коли домашня робота вся виконана. Діляться рецептами консервації, досягненнями внуків та усім іншим. Деколи внуки жінок навіть ставлять концерти для всієї вулиці, збираючи всіх охочих. А взимку учасниці групи по черзі прочищають доріжки від снігу, допомагаючи один одному. Зараз же починають обговорювати весняні клопоти та готуватись до огородніх робіт. Незважаючи на пенсійний вік, ці жінки готові працювати та ділитись досвідом кожен наступний рік. #12місяцівстійкості

Про особливості цьогорічної кампанії декларування


Про особливості цьогорічної кампанії декларування доходів громадян розповіла начальник Старобільского відділу  податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Луганській області Дудник Світлана під час брифінгу з представниками місцевих ЗМІ.

Посадовиця нагадала, що в Україні триває кампанія декларування громадянами доходів, отриманих у 2020 році. Кампанія декларування триватиме до 1 травня поточного року, граничний термін  надання декларацій  30 квітня 2021 року. Обов’язок щодо декларування статків виникає у випадку отримання громадянами у минулому році доходів, які не оподатковувались. Зокрема, до таких доходів належать: доходи від оброблення земельних ділянок площею понад 2 га, вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна; кошти від надання майна в лізинг, оренду (суборенду) чи житловий найм; кошти одержані за межами України (іноземні доходи); доходи від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого або рухомого майна, отримані у вигляді інвестиційного прибутку та інші, неоподатковувані у 2020 році, доходи.

Звернула увагу, що платники податку, які бажають реалізувати своє право на податкову знижку, декларацію можуть подати впродовж усього 2021 року.

Враховуючи ситуацію із поширенням короновірусної хвороби, Дудник Світлана закликала всіх декларантів використовувати електронний сервіс Державної податкової служби України «Електронний кабінет». Адже цей сервіс є не тільки безкоштовним та  зручним, і, особливо в сьогоденній ситуації, найбезпечнішим.

Наприкінці заходу Дудник Світлана закликала громадян не чекати граничного терміну надання декларацій, а виконати свій конституційний обов’язок і подати декларацію про отримані в 2020 році доходи завчасно.

Стипендійна програма для студентів

Фонд Humanity in Action Poland («Людство в дії Польща») приймає заявки на стипендійну програму 2021 року «Жінки: нічого про нас без нас!». Дедлайн – 14 лютого 2021 року.

На додаток до тижнів спільноти, стипендія пропонує постійну навчальну програму, яка допомагає стипендіатам реалізовувати свої проекти, продовжувати спільне навчання та підтримувати зв’язок із громадою.

Критерії для участі:

– вільне володіння англійською мовою (всі програми ведуться англійською мовою),

учасниками можуть бути:

– студенти денної форми навчання в акредитованому коледжі чи університеті, який знаходиться в Боснії та Герцеговині, Данії, Франції, Німеччині, Греції, Польщі, Нідерландах, Україні чи США,

– нещодавні випускники коледжу чи університету в будь-якій із згаданих країн (ті, хто закінчив навчання за два роки до стипендії),

– громадяни будь-якої з вищезазначених країн, які навчаються в університеті в будь-якій країні світу.

Успішні кандидати готові брати участь у важкому, проте конструктивному діалозі.

Активізувались шахраї

Мешканка м. Старобільськ стала жертвою аферистів. Шахраї за схемою “Ваш родич у біді” видурили у 80-річної жінки майже 9 000 грн. До поліції Старобільська вона звернулась 26 січня. Про це повідомляє обласне управління поліції.

За словами пенсіонерки, їй зателефонував невідомий чоловік, представився сином і повідомив, що потрапив у ДТП. Аферист розповів, що збив пішохода та на його лікування терміново потрібні гроші. Не замислюючись, пенсіонерка перерахувала кошти на вказаний банківський рахунок. 

Поліція нагадує: не довіряйте незнайомцям! Не керуйтеся емоціями! Не перераховуйте гроші невідомим вам людям! Краще зателефонуйте родичу або до поліції та уточніть інформацію.

Наверх